ISO 20816-3: Механічна вібрація – Вимірювання та оцінювання вібрації машин – Частина 3: Промислові машини

Короткий зміст

ISO 20816-3 – це сучасний стандарт, який надає конкретні числові значення прийнятної вібрації для звичайних промислових машин. Він є прямим практичним застосуванням загальних рамок, встановлених у ISO 20816-1 і служить офіційною заміною широко використовуваного ISO 10816-3Цей стандарт є критично важливим документом для щоденного використання інженерами з надійності та техніками з обслуговування для оцінки стану машин на основі вимірювань вібрації, проведених на необертових деталях (наприклад, корпусах підшипників).

Зміст (концептуальна структура)

Стандарт відповідає структурі свого попередника, але з оновленими критеріями, що забезпечує чітке керівництво для практичного застосування:

1. 1. Сфера застосування:

   Цей перший розділ чітко визначає межі застосування стандарту. У ньому зазначено, що ці рекомендації призначені для промислових машин з номінальною потужністю понад 15 кВт та робочою швидкістю від 120 об/хв до 15 000 об/хв. Сфера застосування зосереджена на поширеному промисловому обладнанні, такому як насоси, електродвигуни, компресори та вентилятори. Найважливіше те, що він уточнює, що надані критерії оцінки стосуються вимірювань широкосмугового діапазону на місці, проведених на необертових частинах машини (наприклад, корпусах підшипників) за нормальних, стаціонарних робочих умов. Цей розділ готує основу, гарантуючи, що користувач точно знає, які машини та за яких умов цінні числові обмеження цього стандарту можна надійно застосовувати.

2. 2. Класифікація машин (групи):

   Цей розділ є найважливішим для правильного застосування стандарту, оскільки граничні значення вібрації повністю залежать від класифікації машини. Стандарт групує машини на основі їх розміру (номінальної потужності), типу приводу (двигун, турбіна тощо) та гнучкості їхньої опорної основи. Основними групами є:

   • Група 1: Великі машини, зазвичай з номінальною потужністю понад 300 кВт, встановлені на важких, жорстких фундаментах (наприклад, великих бетонних блоках). Прикладами є великі енергетичні турбіни та великі технологічні насоси.
   • Група 2: Машини середнього розміру, з номінальною потужністю від 15 кВт до 300 кВт, також встановлені на жорстких фундаментах. Це найпоширеніша категорія, що охоплює більшість стандартних промислових насосів, вентиляторів та електродвигунів.
   • Група 3 та 4: Ці групи охоплюють великі (Група 3) та середні (Група 4) машини, встановлені на легких, гнучких опорних конструкціях (наприклад, сталевих полозах або віброізоляторах). Стандарт надає технічне визначення гнучкого фундаменту на основі того, чи перша власна частота машини вища чи нижча за її основну робочу швидкість.

   Правильне визначення групи, до якої належить машина, є важливим першим кроком перед використанням діаграм інтенсивності вібрації.

3. 3. Значення зони інтенсивності вібрації (Діаграма):

   Це практична основа стандарту, яка надає остаточні числові значення для оцінки вібрації. Розділ містить таблиці, в яких чітко перелічені конкретні Середньоквадратичне значення швидкості рівні (у мм/с та дюймах/с), які утворюють межі між чотирма зонами оцінки (A/B, B/C та C/D). Ці значення наведено для кожної з груп машин, визначених у попередньому розділі. Наприклад, користувач може знайти «Групу 2» для машин середнього розміру на жорстких фундаментах та знайти точні значення швидкості. У таблиці може бути зазначено, що для цієї групи межа між зоною B (необмежена тривала експлуатація) та зоною C (непридатна для тривалої експлуатації) становить 4,5 мм/с. Це дозволяє техніку провести вимірювання, порівняти його безпосередньо з таблицею та негайно зробити висновок про стан машини на основі стандартів.

4. Інструкції щодо налаштування сигналізації:

   У цьому заключному розділі наведено практичні поради щодо того, як перетворити межі зони оцінювання на ефективні операційні сигнали тривоги для безперервного або періодичного моніторингу. Він підкріплює дворівневу стратегію сигналізації, рекомендовану в ISO 20816-1. Перший рівень, Сповіщення Сигналізація, як правило, встановлюється на рівні, який вказує на те, що вібрація машини значно зросла порівняно з її нормальним базовим рівнем або перейшла в зону C. Це служить раннім попередженням, яке вимагає розслідування та аналізу. Другий, вищий рівень, Поїздка або Небезпека Сигналізація – це абсолютна межа, яку не слід перевищувати. Часто її встановлюють на межі між зоною C та зоною D. Перевищення цієї межі вказує на високу ймовірність серйозних пошкоджень і має призвести до негайних дій, можливо, включаючи автоматичне вимкнення машини для запобігання катастрофічній поломці. Ці рекомендації дозволяють операторам перейти від простої оцінки до проактивного, автоматизованого захисту машини.

Ключові концепції та оновлення

• Пряма заміна ISO 10816-3: Цей стандарт є офіційним наступником ISO 10816-3. Хоча фундаментальний підхід той самий, числові обмеження та деякі класифікації були переглянуті та оновлені на основі нових галузевих даних та досвіду.
• Практичні та практичні обмеження: Головна мета цього документа — надати чіткі та практичні цифри. Технік може виміряти вібрацію насоса, класифікувати його у правильну групу (наприклад, Група 2, жорсткий фундамент) та порівняти показники з таблицею, щоб негайно оцінити його стан.
• Тип фундаменту має вирішальне значення: Стандарт продовжує підкреслювати важливу різницю між жорсткими та гнучкими фундаментами. Машині на гнучкій опорній конструкції дозволено витримувати вищий рівень вібрації, ніж такій самій машині на твердій, жорсткій основі.
• Зосередьтеся на необертових деталях: Важливо пам'ятати, що цей стандарт (як і його попередник) застосовується до вимірювань, що проводяться на стаціонарній конструкції машини, такій як корпуси підшипників. Він використовується разом з іншими частинами серії ISO 20816 для вимірювань вібрації вала, де це можливо.

← Назад до головного індексу